Вже розділена нація робить свій вибір між президентом Дональдом Трампом і колишнім віце-президентом Джо Байденом з загрожує політичними поділами, загостреними найгіршою кризою громадської охорони здоров'я за століття. Він також стикається з наслідком економічного спаду, який коштував мільйонам американців своїх робочих місць і все ще невирішеним, рахуючись за расу і жорстокість поліції.
Чи отримає Трамп один-два терміни на посаді, вирішить, чи є його шокуюче, незамкне республіканське президентство аберацією в сучасній політичній історії або може більш назавжди перетворити Америку і світ у власний руйнівний імідж.
Перемога Байдена, кандидата від Демократичної партії, покінчить з постійними закликами кишечника, кадровим хаосом і безперервними нападами на правду, науку, факт і докази в кожній сфері національного життя. Він побачить повернення до більш традиційного глави держави, який обіцяє об'єднати країну, створити новий дух надії і відновити співчуття до Білого дому.
Трамп ясно дав зрозуміти, що стати першим президентом, який отримав імпічмент, щоб виграти переобрання, змусить його розкрити набагато чистішу форму своєї жорсткої націоналістичної ідеології, і він може бути всім, крім непереможного в його зусиллях повністю зброєю інститутів уряду США до власних цілей і примх.
Віндикований перемогою, президент, швидше за все, подвоїться на хрестових походах проти «еліт» і застереженнях про те, що Біла Америка знаходиться в небезпеці бути приголомшеною зміною демографії. Він, швидше за все, буде ще більш відданим своїм вірним прихильникам, які бачать його заклики замкнути своїх опонентів і звинуватити лікарів у смертях від Covid-19 як втілення уламків машини, яку вони відправили знищити вашингтонський істеблішмент у 2016 році.
Його перемога, після закінчення протягом декількох місяців в опитуваннях, буде ще одним приголомшливим великим пальцем в очі для опитувальників і медіакоментаторів, які передбачали, що він прямує до поразки і підтвердить свій неортодоксальний, але незрозумілий і унікальний політичний талант для ченелінгу страхів і поглядів мільйонів американців.
Ще чотири роки дали б Трампу більше часу, щоб перетворити уряд на гонитву за власними особистими цілями. Наприклад, скарги Трампа на те, що генеральний прокурор Вільям Барр, який, як видається, переслідує політичні пріоритети президента з моменту вступу на посаду, недостатньо налаштований на його побажання, натякаючи на майбутній уряд, укомплектований суто його аколітами. Такий підхід майже напевно розмив би конституційні структури, які навіть у часи політичного ангста значною мірою гарантували американські політичні свободи.
